Англійський письменник Оскар Уайльд закінчив свій знаменитий роман «Портрет Доріана Грея» всього за три тижні. І вже понад сто років цей твір, який вдало поєднує жанри роману виховання та моральної притчі, викликає жваву полеміку серед літературознавців і читачів. У сюжеті настирливо звучать відлуння трагедії «Фауст» Йоганна Вольфганга Ґете, де центральні теми торкаються моральних компромісів і спокуси. Головний герой, прекрасний юнак Доріан Грей, потрапляє під вплив чарівного і безжального лорда Генрі Вотона, котрий, як новий Мефістофель, спокушає його насолодами життя і прагненням до краси. Доріан мріє про вічну молодість, що призводить до трагічних наслідків: його душа, позбавлена моральних обмежень, занурюється в глибини порочності, а портрет, що зображає його справжнє обличчя, стає дзеркалом його морального падіння. Зображення людських вад у романі було настільки відвертим і провокативним, що стримана англійська публіка вимагала від Уайльда пояснень, звинувачуючи його в аморальності. Письменникові довелося написати кілька листів, у яких він підкреслював, що мистецтво не повинно бути підпорядковане моралі, але водночас і не може залишатися байдужим до етичних проблем суспільства. «Портрет Доріана Грея» залишається актуальним і сьогодні, піднімаючи питання про природу краси, ідентичності та моральної відповідальності, і продовжує надихати численні адаптації в театрі, кіно та інших мистецтвах