Науці під назвою фізіогноміка вже багато тисяч років. Першими фізіогномістами були дикуни, які розфарбовували свої обличчя, щоби налякати своїх ворогів. Єгиптяни намагалися досягти фізіогномічного ефекту, змінюючи форму черепа. Характерним прикладом є штучно витягнуті черепи дочок Аменофіс, що зберігаються в берлінському музеї, датовані 1350 р. до н. е.

Першим письмовим свідченням про фізіогномічні дослідження ми зобов'язані Аристотелю. З фізіогноміки, що йому приписується, ми дізнаємося, що і до нього фізіогномісти досліджували вираз «осіб» тварин, щоб розкрити таємницю людського обличчя. Зі згасанням давніх культур припинився і інтерес до фізіогноміки. Тільки у Леонард да Вінчі ми знаходимо зростаючу кількість повідомлень про його фізіогномічні спостереження.

Дуже докладними фізіогномічними дослідженнями займався Мікеланджело — про що, без сумніву, свідчать його картини, які правдиво та так-натуралістично передають людські пристрасті та страждання — але він, на жаль, не залишив жодних письмових свідчень про свої фізіогномічні дослідження.

Книга відомого німецького вченого буде корисна практичним психологам, художник співробітникам правоохоронних органів, а також усім тим, хто цікавиться психологією.