«Малюк» (також відома як «Космічний Мауглі» в англійському перекладі) — науково-фантастична повість братів Стругацьких (1970–1971), входить до циклу про Світ Полудня. Написана 1970 року, спочатку називалася «Операція Мауглі», опублікована 1971-го в журналі «Аврора». Одна з найліричніших, поетичних і філософських речей у Стругацьких, хоча самі автори вважали її радше «відпочинком» і не дуже любили.Дія відбувається в 2160-х роках на планеті Ковчег (вона ж Панта) — холодній, майже безлюдній, але придатній для тераформування. Група земних фахівців із проєкту «Ковчег» (зі переселення пантіан — розумної раси, чия рідна планета вмирає) виявляє щось неймовірне: серед скель і снігів живе людський хлопчик років 13, повністю адаптований до місцевих умов. Він біжить швидше за вітер, не мерзне, бачить у темряві, спілкується телепатично, миттєво переміщується — надлюдина за земними мірками. Хлопчика називають Малюк. Він — землянин, народжений від екіпажу розбитого колись космічного корабля, але вихований загадковою надцивілізацією мегаформ (або «цивілізацією Ковчега») — невидимими, надрозумними істотами-гігантами, які «виростили» його як свого.

Оповідь ведеться від імені Стася Попова — молодого біолога й лінгвіста. У групі четверо:Геннадій Комов — керівник, прогресор, прихильник «вертикального прогресу» (прискореного розвитку через втручання), Майя Гласкова — жінка-біолог, емоційна захисниця Малика, Лев Абалкін (або інший член групи в різних інтерпретаціях, але ключ — конфлікт), і сам Попов. Вони намагаються встановити контакт із справжніми аборигенами планети через Малика — він їхній «міст», їхній «посередник». Але Малюк сприймає землян як «людей-біду»: вони лякають його, порушують гармонію, їхні запитання — це біль. Він тягнеться до людей (особливо до Майї й Стася), але врешті каже: «Люди — біда. Люди прийшли — погано. Люди підуть — добре».У групі виникає розкол: Комов хоче використати Малика для контакту будь-якою ціною (навіть ризикуючи психікою хлопчика), Майя наполягає — не можна втручатися в чужу долю, не можна «прогресувати» дитину проти її волі. У підсумку план переселення пантіан скасовується, контакт із мегаформами не встановлюється (або встановлюється запізно й трагічно), Малюк залишається зі «своїми», а люди йдуть, залишивши лише Стася на орбіті для рідкісних, сумних розмов.

Ключові теми:

• етика контакту: чи можна «прогресувати» чужу цивілізацію або дитину без їхньої згоди?
• конфлікт між гуманізмом і прагматизмом прогресорів
• самотність надістоти, яка не належить жодному світу
• питання: що гірше — ізоляція чи насильницьке «включення» в чужу реальність?
• краса й трагедія «чужого» виховання (Мауглі в космосі)

Фінал гірко-поетичний: людство відступає, не зумівши зрозуміти чи прийняти те, що вище за нього. Малюк залишається сам у своїй досконалості, а земляни — з відчуттям провини й безсилля.

Коротко: повість про космічного Мауглі, про те, як добре намір «допомогти» може стати катастрофою, і про межі, за якими навіть найсвітліше людство — вже «біда» для іншого розуму. Одна з найзворушливіших і найзадумливіших речей у Стругацьких.